З Днем знань!

Училище Заставна Віктор Томак

Віктор Томак Училище Ювілей

ЛЮБОВ ДО ЗНАНЬ – ОДИН З КЛЮЧОВИХ ФАКТОРІВ УСПІХУ ЛЮДИНИ

Віктор Томак, Наталія Томак

ЛЮБОВ ДО  ЗНАНЬ – ОДИН З КЛЮЧОВИХ ФАКТОРІВ УСПІХУ ЛЮДИНИ

Постановка проблеми у загальному вигляді полягає у зниженні мотивації до навчальної та пізнавальної діяльності, що призводить до зниження рівня інтелекту, культурного розвитку особистості.

Дана проблема не отримала детального та ґрунтовного опису  для того, щоб можна було зробити комплексний аналіз та її дослідження.

Завдання статті полягає у тому, щоб висвітлити основні демотивуючі фактори у зниженні навчальної діяльності та процесі здобуття знань.

Практичні завдання дослідження полягають у тому, щоб проаналізувати систему виховання, формування всебічно гармонійно розвинутої особистості з почуттям любові до навчання та здобуття знань.

Об’єктом дослідження є низький рівень саморозвитку особистості, відсутність у вихованні цілеспрямовуючих факторів для успішного навчання.

Предмет дослідження є ставлення сучасної людини до здобуття знань.

Гіпотезою дослідження є припущення про те, що прищеплення любові до знань стане одним із основних факторів у розвитку успішної особистості.

Методи дослідження: вивчення і аналіз віршів Біблії, літератури та статей, які висвітлюють дане питання, а також узагальнення аспектів виховання сучасної молоді.

Знання – одне з найнеобхідніших факторів в житті людини. Хочемо ми чи ні, а з першим подихом ми починаємо здобувати знання: ми знаємо, що таке материнські обійми, відчуваємо і розрізняємо її запах, знаємо батьківську ласку і захист, який асоціюється з батьком, ми вчимося сидіти, ходити, знайомимося зі світом –  ці знання накопичуються і допомагають протягом усього життя.

Але в сучасному світі почала дедалі міцніше укорінюватися тенденція, що знання не потрібні, не варто витрачати час на навчання. Парадоксально і страшно чути, коли батьки говорять власним дітям: «Для чого тобі вчитися? Всеодно працюватимеш на ринку чи займатимешся ремонтом будинків…» Це не просто проектування своїх невдач і розчарувань на дітей, це неусвідомленість батьків того, що для будь-якого виду діяльності потрібні знання. Кожен з нас хоче бачити успішними своїх близьких, а особливо дітей. Тому для цього потрібно прививати та розвивати любов як один з ключових факторів успіху людини.     

 Якщо виникають лінощі під час освіти, то це перші ознаки деградації людського розуму. Адже людина стає обмеженою, примітивною, у неї звужується коло інтересів, кругозір. І врешті, це може призвести до стану істоти з набором базових інстинктів.

Якщо дитина не вчиться в силу якихось проблем, але її старання захоплюють оточуючих, то у всіх виникає бажання допомогти. Але якщо дитина навіть не намагається осягнути певні знання через лінощі – це призводить до низької успішності, соціальних ярликів, зниження самооцінки. Така людина не може ні в чому добитися успіху, бо вірить, що вона його варта. Скільки світові відомо історій, коли так звані «двієчники» досягали успіхів, але навіть будучи на висоті, відчували себе не комфортно через відсутність знань. Про це згадується в Приповістях «Доки ви, нерозумні, глупоту любитимете? Аж доки насмішники будуть кохатись собі в глузуванні, а безглузді ненавидіти будуть знання?» [1] (Прип. 1:22).

Людина, не маючи знань і досвіду, часто нарікає на всіх окрім себе в своїх негараздах. «Теж не добра душа без знання, а хто наглить ногами, спіткнеться. Глупота людини дорогу її викривляє, і на Господа гнівається її серце.» [1] (Прип. 19:2-3).

Класичним прикладом успіху є єврейський народ. Вже давно укорінився певний стереотип, що вони найкращі лікарі, музиканти, фінансисти, юристи, вчені… Це не через якийсь особливий ген в ДНК чи щось інше – це через те, що вони невтомні трудівники у процесі здобуття знань і самовдосконалення. В той час як більшість дітей грають в комп’ютер, просто лежать на канапі –  більшість єврейських дітей сидять за книгами, за музичними інструментами. В системі цінностей єврейського виховання освіта доведена до культу. А, відповідно, росте самооцінка в дитини. Важко працюючи, здобуваючи знання, така дитина завжди прагне більшого, впевнено йде до успіху. «Серце розумне знання набуває, і вухо премудрих шукає знання.» [1] (Прип. 18:15).

Для багатьох вихідні чи свято – це нічого не робити, а часто ще й безглуздо веселитися, що потім обертається неприємностями. Для євреїв – це час молитви і навчання. «Бо мудрість увійде до серця твого, і буде приємне знання для твоєї душі! Бо Господь дає мудрість, з уст його знання й розум.» [1] (Прип. 2:6, 2:10).

Любов до знань і мудрості має стати одним із пріоритетних напрямів у вихованні. Саморозвиток має тривати все життя. Своїм прикладом ми повинні показувати дітям, наскільки важливо самовдосконалюватися. Те, що, можливо ви не отримали роботу мрії, чи не досягнули омріяних висот не означає, що вашим дітям не потрібно вчитися, це не означає, що знання є зайвими, чи саме вони стали вам перешкодою.

В одній із своїх книг Регіна Бретт присвятила цілу главу розповіді про те, як члени її численної родини активно і наполегливо здобували знання у різноманітних закладах освіти США. Авторка описує яким був шлях кожного у процесі здобуття освіти, і яким чином освіта та знання вплинули на розвиток кожного. Всі члени її родини змогли реалізуватися і втілити свої мрії за допомогою не лише якісної освіти, а й наполегливості і прагненню до знань. [2 с. 153-158]

Автор книг з мотивації і особистісного зростання, які отримали світову славу –  Іцхак Пінтосевич у своїй книзі  «Действуй! 10 заповедей успеха» пише: «Я счастлив и благодарен Богу за то, что могу помогать миллионам людей улучшать свою жизнь». У своїх книгах він  описує життя людей, які  впроваджували в своє життя отримані знання  і досягли великого успіху. І його успіх теж відбувся завдяки пошуку знань «я стал на путь развития и поиска Знания» [3 с. 10]

Людина була створена досконалою, що керується знаннями, не лише інстинктами. Відкидаючи знання, ми шукаємо легких шляхів, але не завжди вони приводять нас до гідного життя. Дуже багато страждань людині приносять власне невігластво, але бракує сил це визнати. «Тоді кликати будуть мене, але не відповім, будуть шукати мене, та не знайдуть мене, за те, що науки зненавиділи, і не вибрали страху Господнього.» [1] (Прип. 1:28). Для людини є закони, яких варто дотримуватися для гармонійного життя. Саморозвиток і пізнання приноситиме радість, тільки потрібно відкритися для цього. Створити місце в своєму житті для знань. Апостол Павло научав Тимофія: «Силуйся поставити себе перед Богом гідним, працівником бездоганним, що вірно навчає науки правди.» [1] (2 Тим. 2:15).

Цар Соломон, маючи скарби про які можна мріяти, просив у Бога «мудрість і знання», «керувати цим великим народом Твоїм»  і Господь дав йому «серце мудре та розумне» [1] (2 Пар.1:10-12, 1 Цар. 3:9-12).

Наш Творець є джерелом вічної мудрості і знань «Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання.» [1] (Іов. 37:16).

Розумна людина, маючи знання, може стати цікавим співрозмовником, хорошим спеціалістом, порадником, ніколи в жодній компанії не буде зайвим. Знання – це те, чого ніхто ніколи не зможе забрати, це те, що наповнює наше життя сенсом, дозволяє долати час і простір, відчувати себе особистістю натхненною Божественним началом.

Література:

1.      Біблія. Переклад Івана Огієнко – 1962 р.

2.      Регіна Бретт. Бог дає таланти всім. 50 уроків, щоб знайти себе та справу всього життя; Пер. Віра Кучменко. - Харків.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. - 288с.

ISBN 978-617-12-1059-2

3.      Пинтосевич И. Действуй! 10 заповедей успеха / Ицхак Пинтосевич. — К. : «Агентство «IPIO», 2017 — 304 с. ISBN 978-617-7453-14-6

ЛЮБОВ ДО ПРАЦІ – ПОТРЕБА, ВИМОГА ЧИ ВИКЛИК ЧАСУ

Віктор Томак, Наталія Томак

ЛЮБОВ ДО ПРАЦІ – ПОТРЕБА, ВИМОГА ЧИ ВИКЛИК ЧАСУ

Постановка проблеми у загальному вигляді. Любов до праці – відсутність цього почуття у людей, як основний фактор неефективного виконання своєї роботи. В умовах сьогодення проблема відсутності мотивації і любові до своєї праці призвела до зниження загальних економічних показників, а також до розвитку апатії та байдужості у працюючих.

Дана проблема не отримала належного опису на основі якого, можна створити певне комплексне висвітлення даного питання.

Аналіз практики показує на те, що роботодавці намагаються замінити працівників, а не підхід до них. А працівники, в свою чергу, не шукають духовної сили і підґрунтя для роботи, а занепадають духом, проникаються депресивними настроями і починають апатично ставитися до своєї роботи або змінити її при першій можливості. Зокрема дані компанії Rabota.ua, в 2018 році повідомляють що плинність кадрів в Україні досягла 20% [3].

Формування цілей статті (постановка завдання) полягає у тому, щоб кожна людина знайшла для себе натхнення і любов до праці. Навчилася аналізувати труднощі своєї роботи і шукати шляхи їх подолання. Щоб кожна людина сприймала роботу не як важке ярмо, а як свого роду місію, перемогу духовного розуміння чесно працювати для забезпечення благ над зародженням почуття ліні та байдужості. Розвиток усвідомлення того, що тільки працею ми можемо досягти мети: духовної, соціальної та економічної.

Завдання дослідження: показати кожному за приклад нашого Творця – невтомного трудівника, який створив все навкруги. Розкрити людям красу повноцінного життя, яка полягає у щоденній праці: духовній – розвиток себе як особистості, фізичній чи розумовій – на благо розвитку держави та кожного особисто.

Практичні завдання роботи полягають у тому, щоб зробити більш комфортними відносини між працівником і роботодавцем, які повинні взаємно працювати над ефективністю виконуваної роботи, а також над вдосконаленням психоемоційної сфери взаємовідносин.

Об’єктом дослідження є сучасне світосприйняття працюючої людини, її відношення до праці, проблема самореалізації.

Предмет дослідження є процес самореалізації людини за допомогою праці, формування любові до своєї праці, усвідомлення себе, як частини Божої праці.

Гіпотезою дослідження стало припущення про те, що формування любові до праці зробить більш щасливим кожного працівника, а також дозволить підвищити економічні показники розвитку держави.

Методи дослідження: вивчення та аналіз віршів Біблії, наукових статей, наукової літератури, опитування, вивчення досвіду працівників різних сфер, узагальнення власного досвіду.

«І отож, як котрий чоловік їсть та п’є і в усім своїм труді радіє добром, це дар Божий!» [1] (Проп.3:13)

Як багато людей на сьогоднішній день замислюються над тим, як це добре – працювати? Кожен працює для здобуття якихось благ, і сприймає роботу як важкий і тернистий шлях до досягнення мети. Але чому? Можливо тому, що мета насправді не варта таких зусиль, або тому, що маючи щось людина завжди хоче більшого…

Сьогодення переповнене проблемами, які пов’язані з тим, що більшість людей неефективно виконують свої обов’язки. Ми страждаємо від хвороби через байдужість лікарів, хвилюємося через збереження своєї безпеки і прав через байдужість правоохоронних органів, ходимо брудними і засміченими вулицями через байдужість тих, хто смітить і тих, хто недобросовісно прибирає, маємо деградуюче підростаюче покоління через байдужість батьків і вчителів… Зростання відсутності мотивації праці сьогодні для української економіки може розглядатися як вагома загроза її безпеці. Ґрунтуючись на страху, недовірі й контролі, авторитарний стиль управління пригнічує ініціативу та творчий потенціал працівників, тим самим гальмуючи розвиток бізнесу [2].

На нашу думку, ця ситуація виникла тому, що люди втратили любов до праці. Саме любов до праці була є і буде основною мотивацією. Адже сам Господь творив світ тому, що любив творити, а не тому, що шукав вигоди у своєму творінні: «І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, вельми добре воно! І був вечір, і був ранок, день шостий» [1] (Бут. 1:31). «Ісус відповів їм: Отець Мій працює аж досі, працюю і Я» [1] (Йн. 5:17). Справжній майстер своєї справи отримує задоволення від самої роботи, це і є основна мотивація. Не можна досягти успіху в жодній справі, не вклавши в неї всі сили і душу.

Багато хто хоче малими затратами досягти великих результатів, але такі досягнення не втішають, бо вони здаються марними. Через втрату любові до праці починається масове проникнення депресивними настроями, пошук сенсу життя, замислення над своєю роллю в суспільстві. Це обертається як особистісними так і суспільними драмами.

Потрібно знаходити в собі духовні і фізичні сили для того, щоб не занепадати духом. Замість того, щоб піддаватися депресії і моральному розладу потрібно просто трохи роздивитися навкруги: прибрати свій будинок, щоб у ньому можна було затишно проводити час з сім’єю; приготувати смачну їжу, якою можна було б порадувати близьких або поділитися з тими, хто давно мріє про гарний обід, лежачи прикутий до ліжка, чи просто не має можливості його приготувати; провести час з дітьми, дізнатися про їх радощі і хвилювання, а не довіряти їх виховання «сучасним технологіям», прочитати хорошу книгу для розвитку себе як особистості… Ці прості справи зроблять життя набагато яскравішим і змістовнішим. «Щастя укладено в житті: чим більше благородне і активне життя, тим більше щастя» [4 с. 21]. Робота – це не важке ярмо, це місія кожного з нас, яку потрібно з радістю виконувати. «Хто крав, нехай більше не краде, а краще нехай працює та чинить руками своїми добро, щоб мати подати» [1] (Еф. 4:28).

Кожна людина повинна працювати, адже краса повноцінного життя полягає у щоденній праці: духовній – розвиток себе, фізичний чи розумовий – на благо розвитку держави та кожного особисто. « Нема ліпшого земній людині над те, щоб їсти та пити, і щоб душа її бачила добре із труду свого. Та й оце все, я бачив, воно з руки Бога!» [1] (Проп. 2:24).

Якщо проникнутися любов’ю до своєї праці, вона окрилить вас, і не буде здаватися мучеництвом. Цю любов потрібно прививати з дитинства. Дитина повинна розуміти, що все в житті є праця: навчання, пізнання світу, допомога по дому керування своїми емоціями і бажаннями… Якщо дитина бачить що її батьки сумлінно виконують свої обов’язки, стійко переносять труднощі, долають їх, турботливо піклуються про ближніх – то ви зустрінете захід свого життя в лоні люблячої родини, чуючи сміх дітей та онуків, і ви зрозумієте – ваша праця і зусилля не були марними. А якщо ви подасте своїм дітям приклад байдужості і лінощів – матимете шанс зустріти старість серед людей які доглядаючи вас, просто будуть виконувати свій трудовий обов’язок.

Зараз багато хто обґрунтовує свій низький рівень професіоналізму низькою заробітною платою, або тим, що його не так цінують на роботі, як він, на свою думку, заслуговує. Але якщо відверто проаналізувати – то мало хто відпрацьовує навіть ту «низьку» плату.

Потрібно виконувати свої обов’язки відповідально, з любов’ю, а не прораховуючи плату.

Господь створив світ і людину, яка відплатила йому, погрузнувши в беззаконні. Хіба це справедлива плата? Але наш Творець не зважав на це. Більше того, він дав нам зрозуміти, що любить нас, давши свого Сина нам на спасіння.

Платою за роботу є не тільки матеріальні блага: це є спілкування з колегами, з якими часом зріднюєшся більше, ніж з кровними; це набуття досвіду; це користь для своєї родини, суспільства і держави. Просто на сьогоднішній день людина хоче всього, і побільше але малими зусиллями. Подумайте, чи варто з’їдати себе заздрощами, що хтось заробляє чи має більше? Ви ніколи не можете знати напевно, який істинний вклад тієї людини в її дохід, і чи змогли би ви вносити такий самий вклад. Радійте тому, що у вас є і не тужіть за тим, чого немає. Бо бачити світ своїми очима, чути голоси рідних, ходити по землі, піднести шматок хліба до вуст своїми руками – це вже неабияке щастя!

«Якщо ми не будемо просуватися в перед в навчанні, справах, доброчесного життя, молитві, то незабаром виявимо, що стаємо все сумнішими і пригніченими, раптом відчуємо бажання закинути кар'єру або обрану раніше дорогу, тому, що ми нібито не створені для цього. У всіх цих випадках мова йде про втрату контролю над нашою емоційністю і прийнятті її надмірностей. Замість цього нам слід було б переконатися в тому, що реальність набагато краще наших суб'єктивних вражень.

Потрібно приборкати наші думки і не піддаватися дії нерішучості, уникаючи будь-якого роду перебільшень і відстрочок. Не міняйте своїх планів і не приймайте важливих рішень під впливом почуттів. Нехай пройде день, а за ним і ніч. Як тільки наші емоції вгамуються, ми знову будемо в змозі розуміти все і діяти об'єктивно, віддаючи собі звіт» [4 с. 225-226].

Шукайте в собі любов до праці і тоді можна стати справжнім майстром свого ремесла. «Ти бачив людину, моторну в занятті своїм? Вона перед царями спокійно стоятиме, та не стоїть вона перед простими» » [1] (Прип. 22:29).

Працюйте з любов’ю, а слава і винагорода знайде вас сама неодмінно!

Література:

1.      Біблія. Переклад Івана Огієнко – 1962 р.

2.      Пересипкiна Н. Мотивація персоналу: чому негативні стимули не працюють. Режим доступа: URL: https://prohr.rabota.ua/motivatsiya-personalu-chomu-negativni-stimuli-ne-pratsyuyut/ – Переглянуто: 17 липня 2019.

3.      Електронні дані. – [ПЛИННІСТЬ КАДРІВ В УКРАЇНІ СЯГНУЛА 20%].  – Режим доступа:  URL: https://golosherson.co.ua/plinnist-kadriv-v-ykraini-siagnyla-20/11284/ – Переглянуто: 17 липня 2019.

4.      Ирала, Нарчизо. Владеть умом и чувствами перевод с исп. / Нарчизо Ирала; Пер. Светлана Рюрикова. - М.: Паолине, 2002. - 336 с.: ил. (Психология и личность)