ЛЮБОВ ДО ПРАЦІ – ПОТРЕБА, ВИМОГА ЧИ ВИКЛИК ЧАСУ

Віктор Томак, Наталія Томак

ЛЮБОВ ДО ПРАЦІ – ПОТРЕБА, ВИМОГА ЧИ ВИКЛИК ЧАСУ

Постановка проблеми у загальному вигляді. Любов до праці – відсутність цього почуття у людей, як основний фактор неефективного виконання своєї роботи. В умовах сьогодення проблема відсутності мотивації і любові до своєї праці призвела до зниження загальних економічних показників, а також до розвитку апатії та байдужості у працюючих.

Дана проблема не отримала належного опису на основі якого, можна створити певне комплексне висвітлення даного питання.

Аналіз практики показує на те, що роботодавці намагаються замінити працівників, а не підхід до них. А працівники, в свою чергу, не шукають духовної сили і підґрунтя для роботи, а занепадають духом, проникаються депресивними настроями і починають апатично ставитися до своєї роботи або змінити її при першій можливості. Зокрема дані компанії Rabota.ua, в 2018 році повідомляють що плинність кадрів в Україні досягла 20% [3].

Формування цілей статті (постановка завдання) полягає у тому, щоб кожна людина знайшла для себе натхнення і любов до праці. Навчилася аналізувати труднощі своєї роботи і шукати шляхи їх подолання. Щоб кожна людина сприймала роботу не як важке ярмо, а як свого роду місію, перемогу духовного розуміння чесно працювати для забезпечення благ над зародженням почуття ліні та байдужості. Розвиток усвідомлення того, що тільки працею ми можемо досягти мети: духовної, соціальної та економічної.

Завдання дослідження: показати кожному за приклад нашого Творця – невтомного трудівника, який створив все навкруги. Розкрити людям красу повноцінного життя, яка полягає у щоденній праці: духовній – розвиток себе як особистості, фізичній чи розумовій – на благо розвитку держави та кожного особисто.

Практичні завдання роботи полягають у тому, щоб зробити більш комфортними відносини між працівником і роботодавцем, які повинні взаємно працювати над ефективністю виконуваної роботи, а також над вдосконаленням психоемоційної сфери взаємовідносин.

Об’єктом дослідження є сучасне світосприйняття працюючої людини, її відношення до праці, проблема самореалізації.

Предмет дослідження є процес самореалізації людини за допомогою праці, формування любові до своєї праці, усвідомлення себе, як частини Божої праці.

Гіпотезою дослідження стало припущення про те, що формування любові до праці зробить більш щасливим кожного працівника, а також дозволить підвищити економічні показники розвитку держави.

Методи дослідження: вивчення та аналіз віршів Біблії, наукових статей, наукової літератури, опитування, вивчення досвіду працівників різних сфер, узагальнення власного досвіду.

«І отож, як котрий чоловік їсть та п’є і в усім своїм труді радіє добром, це дар Божий!» [1] (Проп.3:13)

Як багато людей на сьогоднішній день замислюються над тим, як це добре – працювати? Кожен працює для здобуття якихось благ, і сприймає роботу як важкий і тернистий шлях до досягнення мети. Але чому? Можливо тому, що мета насправді не варта таких зусиль, або тому, що маючи щось людина завжди хоче більшого…

Сьогодення переповнене проблемами, які пов’язані з тим, що більшість людей неефективно виконують свої обов’язки. Ми страждаємо від хвороби через байдужість лікарів, хвилюємося через збереження своєї безпеки і прав через байдужість правоохоронних органів, ходимо брудними і засміченими вулицями через байдужість тих, хто смітить і тих, хто недобросовісно прибирає, маємо деградуюче підростаюче покоління через байдужість батьків і вчителів… Зростання відсутності мотивації праці сьогодні для української економіки може розглядатися як вагома загроза її безпеці. Ґрунтуючись на страху, недовірі й контролі, авторитарний стиль управління пригнічує ініціативу та творчий потенціал працівників, тим самим гальмуючи розвиток бізнесу [2].

На нашу думку, ця ситуація виникла тому, що люди втратили любов до праці. Саме любов до праці була є і буде основною мотивацією. Адже сам Господь творив світ тому, що любив творити, а не тому, що шукав вигоди у своєму творінні: «І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, вельми добре воно! І був вечір, і був ранок, день шостий» [1] (Бут. 1:31). «Ісус відповів їм: Отець Мій працює аж досі, працюю і Я» [1] (Йн. 5:17). Справжній майстер своєї справи отримує задоволення від самої роботи, це і є основна мотивація. Не можна досягти успіху в жодній справі, не вклавши в неї всі сили і душу.

Багато хто хоче малими затратами досягти великих результатів, але такі досягнення не втішають, бо вони здаються марними. Через втрату любові до праці починається масове проникнення депресивними настроями, пошук сенсу життя, замислення над своєю роллю в суспільстві. Це обертається як особистісними так і суспільними драмами.

Потрібно знаходити в собі духовні і фізичні сили для того, щоб не занепадати духом. Замість того, щоб піддаватися депресії і моральному розладу потрібно просто трохи роздивитися навкруги: прибрати свій будинок, щоб у ньому можна було затишно проводити час з сім’єю; приготувати смачну їжу, якою можна було б порадувати близьких або поділитися з тими, хто давно мріє про гарний обід, лежачи прикутий до ліжка, чи просто не має можливості його приготувати; провести час з дітьми, дізнатися про їх радощі і хвилювання, а не довіряти їх виховання «сучасним технологіям», прочитати хорошу книгу для розвитку себе як особистості… Ці прості справи зроблять життя набагато яскравішим і змістовнішим. «Щастя укладено в житті: чим більше благородне і активне життя, тим більше щастя» [4 с. 21]. Робота – це не важке ярмо, це місія кожного з нас, яку потрібно з радістю виконувати. «Хто крав, нехай більше не краде, а краще нехай працює та чинить руками своїми добро, щоб мати подати» [1] (Еф. 4:28).

Кожна людина повинна працювати, адже краса повноцінного життя полягає у щоденній праці: духовній – розвиток себе, фізичний чи розумовий – на благо розвитку держави та кожного особисто. « Нема ліпшого земній людині над те, щоб їсти та пити, і щоб душа її бачила добре із труду свого. Та й оце все, я бачив, воно з руки Бога!» [1] (Проп. 2:24).

Якщо проникнутися любов’ю до своєї праці, вона окрилить вас, і не буде здаватися мучеництвом. Цю любов потрібно прививати з дитинства. Дитина повинна розуміти, що все в житті є праця: навчання, пізнання світу, допомога по дому керування своїми емоціями і бажаннями… Якщо дитина бачить що її батьки сумлінно виконують свої обов’язки, стійко переносять труднощі, долають їх, турботливо піклуються про ближніх – то ви зустрінете захід свого життя в лоні люблячої родини, чуючи сміх дітей та онуків, і ви зрозумієте – ваша праця і зусилля не були марними. А якщо ви подасте своїм дітям приклад байдужості і лінощів – матимете шанс зустріти старість серед людей які доглядаючи вас, просто будуть виконувати свій трудовий обов’язок.

Зараз багато хто обґрунтовує свій низький рівень професіоналізму низькою заробітною платою, або тим, що його не так цінують на роботі, як він, на свою думку, заслуговує. Але якщо відверто проаналізувати – то мало хто відпрацьовує навіть ту «низьку» плату.

Потрібно виконувати свої обов’язки відповідально, з любов’ю, а не прораховуючи плату.

Господь створив світ і людину, яка відплатила йому, погрузнувши в беззаконні. Хіба це справедлива плата? Але наш Творець не зважав на це. Більше того, він дав нам зрозуміти, що любить нас, давши свого Сина нам на спасіння.

Платою за роботу є не тільки матеріальні блага: це є спілкування з колегами, з якими часом зріднюєшся більше, ніж з кровними; це набуття досвіду; це користь для своєї родини, суспільства і держави. Просто на сьогоднішній день людина хоче всього, і побільше але малими зусиллями. Подумайте, чи варто з’їдати себе заздрощами, що хтось заробляє чи має більше? Ви ніколи не можете знати напевно, який істинний вклад тієї людини в її дохід, і чи змогли би ви вносити такий самий вклад. Радійте тому, що у вас є і не тужіть за тим, чого немає. Бо бачити світ своїми очима, чути голоси рідних, ходити по землі, піднести шматок хліба до вуст своїми руками – це вже неабияке щастя!

«Якщо ми не будемо просуватися в перед в навчанні, справах, доброчесного життя, молитві, то незабаром виявимо, що стаємо все сумнішими і пригніченими, раптом відчуємо бажання закинути кар'єру або обрану раніше дорогу, тому, що ми нібито не створені для цього. У всіх цих випадках мова йде про втрату контролю над нашою емоційністю і прийнятті її надмірностей. Замість цього нам слід було б переконатися в тому, що реальність набагато краще наших суб'єктивних вражень.

Потрібно приборкати наші думки і не піддаватися дії нерішучості, уникаючи будь-якого роду перебільшень і відстрочок. Не міняйте своїх планів і не приймайте важливих рішень під впливом почуттів. Нехай пройде день, а за ним і ніч. Як тільки наші емоції вгамуються, ми знову будемо в змозі розуміти все і діяти об'єктивно, віддаючи собі звіт» [4 с. 225-226].

Шукайте в собі любов до праці і тоді можна стати справжнім майстром свого ремесла. «Ти бачив людину, моторну в занятті своїм? Вона перед царями спокійно стоятиме, та не стоїть вона перед простими» » [1] (Прип. 22:29).

Працюйте з любов’ю, а слава і винагорода знайде вас сама неодмінно!

Література:

1.      Біблія. Переклад Івана Огієнко – 1962 р.

2.      Пересипкiна Н. Мотивація персоналу: чому негативні стимули не працюють. Режим доступа: URL: https://prohr.rabota.ua/motivatsiya-personalu-chomu-negativni-stimuli-ne-pratsyuyut/ – Переглянуто: 17 липня 2019.

3.      Електронні дані. – [ПЛИННІСТЬ КАДРІВ В УКРАЇНІ СЯГНУЛА 20%].  – Режим доступа:  URL: https://golosherson.co.ua/plinnist-kadriv-v-ykraini-siagnyla-20/11284/ – Переглянуто: 17 липня 2019.

4.      Ирала, Нарчизо. Владеть умом и чувствами перевод с исп. / Нарчизо Ирала; Пер. Светлана Рюрикова. - М.: Паолине, 2002. - 336 с.: ил. (Психология и личность)